Фіалки

Розповідь Насті.

Війна

В 2019 році мама потрапила до лікарні, її стан погіршився. В неї розсіяний склероз і з’явилось запалення в поперек у(нижній частині спини). Я попросила бабусю приїхати з Росії, допомогти мені з мамою. Пізніше появився Ковід. Потім мамина реабілітація. Бабуся затрималася з нами, їй 88 років. Я ще тоді подумала: “Настя, ну що ще може трапитися?”

Евакуація

3-го березня 2022 року ранком вранці розпочалась наша евакуація з Харкова в Дніпро. Від Харкова до Дніпра приблизно лише 250 кілометрів, але ми їхали 17 годин. Машини їхали по всіх чотирьох полосах, по дорогах, де не було обстрілів. Рухалось усе, що мало колеса, все змішалось, люди, коні… Мені особливо запяматалась одна машина, повністю заповнена людьми, котра на тросі тягнула другу машину переповнену людьми, дітьми, тваринами… Одного разу, кожен українець напише книгу: “Моя евакуація”. Автори будуть різні, але книга одна. Чоловіки залишились захищати. Мій старший брат залишився у Харкові.

Кішка Муся

В момент евакуації і паніки, кішка Муся втекла і заховалася. Вона у нас домашня, але з причудами. Потрібно було терміново виїжджати, а ми не могли її найти. Я собі тоді сказала: “Ти залишаєшся тут, але я обов’язково за тобою повернуся”. Чоловіки приходили, поїли і кормили її, тим, що могли дістати. Я їм говорила: “Хлопці, прошу, будь-що знайтеде — принесіть їй, вона усе,усе з’їсть”. Одного разу, я навіть змогла їй замовити на сайті магазину дефіцитний кошачий корм, котрий вона любить, хлопці доставили їй додому. Через декілька місяців я змогла повернутися за нею і забрати її до нас. Моя Муся — громадянська фронтовичка, мій талісман. Тепер ми усі на місці, разом. Я не покинула свою кішку.

Місце, де можна перевести подих

Наше перше місце вимушеного переселення — в селі під Рівнем, у великої татовоі родини. Рідня — це місце, де ти можеш віддихатися. Я їм безмежно вдячна. Видихнути. Вдихнути. Вийти із зони комфорту. А іще я кричала. Ходила в ліс і там кричала. Нам потрібно наш простір, де ми усі можемо функціонувати під час війни. Мені потрібен хороший інтернет для роботи, а мамі з бабусею-медицина. Ми знову вирушили в дорогу, в Івано-Франківську область. Ми міцніші, коли разом, це така потрійна сила.

Новий Рік

Це був ТАКИЙ рік! Ми ж його не бажали. Але ти розмірковуєш: “я впораюся”. Коли наступив 2023 рік, я подумала: “Ось це ми відпахали!” Це якийсь страшно-надихаючий досвід. Страшний досвід. Але він робить нас лише ще сильнішими і злішими. Як у нас з електроенергією? Ти знаєш, у нас аварійні графіки відключення світла в день обстрілів. Сьогодні ми збили дві ракети. ПЕРЕМОЖЕМО.

Under a Kind Roof

Я стояла в черзі щоб отримати допомогу для вимушених переселених осіб, побачила оголошення про допомогу з житлом, подала заявку на маму і з нами швидко зв’язалися. Я розповіла Стас у(волонтеру програми), що у мене дві бабусі, але одна з них не має легального статусу проживання. Стас сказав, що скоріше всього вони зможуть виділити допомогу для обох бабусь. Через пару днів ми отримали переказ на рахунок мами відразу на обох. Це було дуже швидко і без бюрократії. Це нас дуже врятувало. Ви — супер!

Фіалки

Ти запитуєш чому я називаю маму і бабусю фіалками? Я не хочу говорити з позиції, у мене мама-інвалід і престаріла бабуся. Тому, я говорю — моі фіалочки. Це ж квіти, які не дуже адаптовуються до зовнішніх умов, за ними просто потрібен догляд і турбота.

Спілкувалася і записала Яна Сікорська.
Переклала Марта Каплун